Розвиток
технологій Web 2.0
Історія сучасного Інтернету
почалася в США в 60-х роках. У той час об'єднання окремих комп'ютерів в мережі
мало на меті налагодити посередництво в науковій комунікації між дослідницькими
центрами та університетами. Можна 4 умовних етапу технологічного розвитку
Інтернету: 1-й етап: Виникнення
файлових архівів - інформаційних джерел (60 рр.. ХХ століття).
2-й
етап:
Формування пов'язаної інформаційної павутини, побудованої на принципах
гіпертексту. Термін «гіпертекст» був введений Тедом Нельсоном в 1965 році і
припускав можливість розгалуження тексту і зв'язування фрагментів у єдине ціле,
завдяки системі посилань. Засобами доступу до інформації стали спеціальні
програми - браузери, які забезпечували доступ до великої кількості інформації,
контроль над якою залишався за власниками серверів, які формують гіпертекстове
павутину (початок 90-х рр.. ХХ століття).
3-й
етап:
Поява розширених комунікаційних сервісів, що дозволяють здійснити як приватне
міжособистісне взаємодія, так і групові форми взаємодії. У разі групового
взаємодії з'являються додаткові колективні ефекти, пов'язані з накопиченням
знань, думок і досвіду, представленого в обговореннях (кінець 90-х рр.. -
Початок XXI століття).
4-й
етап:
Істотне зрушення в розвитку Інтернет стався з появою групи сервісів заснованих
на активній участі користувачів у формуванні контенту. Основна увага тут приділяється
організації взаємодії між користувачами сервісу у вигляді публічного обміну
інформаційними ресурсами, взаємного оцінювання та маркування вмісту. Ці сервіси
отримали назву «соціальних сервісів» і склали основу сучасної концепції
розвитку мережі Інтернет, яка отримала назву Web 2.0. Основним джерелом
інформації в Web 2.0 є звичайні користувачі, кожен з яких може взяти участь у
розвитку мережі
Поява і поширення Інтернету наочно
продемонструвало, що інформація сама по собі безглузда, її навколо занадто
багато. Важливі знання, отримані в результаті переробки даних, що пройшли етап
особистісного присвоєння. Для особистої і професійної соціалізації людини
необхідні нові методи роботи з даними: за одиницю часу необхідно отримати
інформаційний максимум, інакше можна «потонути» в цьому «морі». Виростає нове
покоління людей, які використовують Інтернет на новому рівні - як простір
проживання. Ці люди народилися, коли Інтернет вже існував, вони сприймають його
як природну якість життя - і вони звикли бути в мережі. Нове покоління
звертається з фотографіями, відео та звуками так само, як і з текстом. При
цьому вони здатні працювати з безліччю джерел одночасно. Соціальні зміни кінця
ХХ століття привели до того, що людей не може влаштувати монологічна модель інформаційної
передачі. Поліфонізм інформаційних джерел, існуючий сьогодні (книга, ЗМІ,
мас-медіа, Інтернет, і школа - всього лише одне з джерел) скасовує авторитет
єдиної точки зору. Людина перебуває в полі постійної інформаційного вибору,
виробляє внутрішні механізми прийняття - заперечення інформаційних подразників.
Словосполучення Веб 2.0 не є науковим терміном. Визначимо відміну Веб 2.0 від Веб
1.0
Веб
1.
Сайт і його зміст створює автор, власник ресурсу. Користувач має можливість
лише бути споживачем контенту, можливість участі користувача в його створенні
жорстко обмежена, причому для користувача активність буде мати нижчий статус,
ніж активність автора сайту. Сайт для користувача виступає в якості джерела
даних.
Веб
2.
Спочатку сайт являє собою не збірник змісту, який може зацікавити відвідувача,
а якийсь простір, де користувач має можливість проявити власну активність:
завантажити фотографії або відеоролики, опублікувати свою статтю, розмістити
свої анкетні дані. Тобто Веб 2.0 - сайт, не будучи спочатку колекцією контенту,
поступово - за рахунок користувача активності - стає цікавий і значущий. На
противагу Веб 1-сайту, Веб 2.0-сайт може бути охарактеризований як майданчик,
інструмент, який користувач може використовувати для своїх потреб. Поява назви
Веб 2.0 прийнято пов'язувати із статтею «Tim O'Reilly - What Is Web 2.0» від 30
вересня 2005 року, вперше опублікованої російською мовою в журналі «Компьютер»
(№ № 37 (609) і 38 (610) від 14 і 19 жовтня 2005 відповідно) і потім викладеної
під заголовком «Що таке веб 2.0» веб-сайтом «Компьютер online». У цій статті
Тім О'Рейлі пов'язав появу великої кількості сайтів, об'єднаних деякими
загальними принципами, із загальною тенденцією розвитку інтернет-спільноти, і
назвав це явище Веб 2.0, на противагу «старому» Веб 1.0.
Web 2.0 (визначення Тіма О'Рейлі) -
методика проектування систем, які шляхом обліку мережних взаємодій, стають тим
краще, чим більше людей ними користуються. Особливістю веб 2.0. є принцип
залучення користувачів до наповнення і багаторазової вивірки контента.
Визначення Тіма О'Рейлі потребує уточнення. Говорячи "стають краще"
мають на увазі швидше "стають повніше", тобто мова, як правило, йде
про наповнення інформацією, однак питання її надійності, достовірності,
об'єктивності не розглядаються. Web 2.0 - це сервіси, які дозволяють
користувачам спільно працювати і розміщувати в мережі текстові та медіа дані.
WEB
1.0
сформувався в 90-ті роки багато в чому хаотично і мав головний якісний стрибок
- перехід від простого розміщення документів вигляді файлів до створення сайтів
на основі програмного забезпечення та баз даних. Унікальні рішення і розвиток в
Інтернеті можливі в трьох областях: програмування , дизайн і контент.
WEB
2.0
має прямий зв'язок між новими програмними рішеннями, дизайном і контентом. Завдяки
технологіям WEB 2.0, як замовник і розробник сайту, так і користувач,
оптимізують свої ресурси. Системи управління сайтами web 2.0 інтегровані з
менеджерами завдань, а самі менеджери задач точно підігнані під специфіку
web-будівництва, на відміну від стандартних засобів автоматизації управління
процесами. Способи внесення та подання інформації на сайті спрямовані на одне -
економізацію ресурсів. Системи автоматизації ручної праці інтегрують
інтелектуальні рішення в загальну систему сайту, дозволяючи один раз
витратитися на програмування складних модулів і потім нескінченно користуватися
закладеної в них «крупинці людського інтелекту». У результаті WEB 2.0 став
стандартом якості Інтернету, як колись набір управлінських рекомендацій системи
документообігу, склавшись з процесуальної методологією, виріс до Системи
управління якістю. Предметно WEB 2.0 виражається:
1. Функціональний візуал
2. Технологічно і геометрично
необоротно розділений інтерфейс з контент-блокам і блокам управління контентом
3. Особлива організація подання
даних:
• об'єктно-орієнтований інтерфейс
(кнопки, закладки не як пересічні посилання, а як особливі функціональні
об'єкти, на які можна призначати різні дії) керована вибірка й висновок даних
на сторінці по багатьом параметрам, вибраним користувачем
• розміщення великої кількості відомостей
на одній сторінці
• пере завантаження тільки тієї
частини сторінки, яка змінюється
• висновок різнотипної інформації в
одному вікні.
Технології
в додатках Web 2.0
Технології в побудові повноцінного
Веб 2.0 сервісу використовуються самі різні і в найрізноманітніших поєднаннях.
Найчастіше на сьогоднішній день використовується таке поєднання AJAX + FLASH +
XML + виконувані серверні мови. Належність проекту до ідеології Веб 2.0
автоматично запитує на ресурсі можливість rss імпорту, багатофункціональний, і
в той же час зручний інтерфейс доступу до даних.
Технології в додатках Web 2.0 - це
комбінація технологій, що включає веб-служби, Ajax, веб-синдикації RSS. Нижче
розглянемо дані технології більш докладно.
AJAX
(від англ. Asynchronous JavaScript and XML - «асинхронний JavaScript і XML») -
це підхід до побудови інтерактивних користувацьких інтерфейсів веб-додатків.
Вперше термін AJAX був публічно використано 18 лютого 2005 року в статті Джесі
Джеймса Гарретта (Jesse James Garrett) «Новий підхід до веб-додатків» . Гарретт
придумав термін, коли йому довелося якось назвати новий набір технологій,
пропонований ним клієнту.
При використанні AJAX веб-сторінка не перезавантажується повністю у
відповідь на кожну дію користувача. Замість цього з веб-сервера підгружуються
тільки потрібні користувачу дані. На відміну від традиційного веб-додатки, тут
обробкою даних займається не тільки сервер, але і AJAX-движок, який визначає,
які дані можуть бути оброблені безпосередньо локальним клієнтом, а за якими
доведеться звертатися до сервера. Інтелектуальний розподіл навантаження,
по-перше, скорочує потік даних між клієнтом і сервером, що веде до більшої
швидкості сталого режиму роботи програми, оскільки оновлюється не сторінка
цілком, а тільки ті частини документа, які зажадали завантаження нових даних.
Більше того, AJAX-програму можна написати таким чином, що вона зможе певною
мірою передбачати запити користувача і завчасно довантажувати з Мережі
необхідні дані. AJAX працює з усіма сучасними браузерами без установки
додаткових плагінів.
RSS
(Really
Simple Syndication) - сімейство XML-форматів, призначених для опису стрічок
новин, анонсів статей, змін в блогах і т. п. Дані з різних джерел, представлена
в форматі RSS, може бути зібрана, оброблена і представлена користувачеві в
зручному для нього вигляді спеціальними програмами-агрегаторами.
Якщо AJAX реалізував новий рівень
для користувача інтерфейсу, то технологія RSS змінила способи отримання
мережевого контенту. Можна сказати, що завдяки RSS дані стали незалежними від
конкретного сайту, на якому були вперше опубліковані. За допомогою цієї
технології можна транслювати практично будь-який матеріал, розділивши його на
окремі частини-випуски. І що важливо, наступний збір інформації з RSS-каналів
відбувається в автоматичному режимі. Технологія RSS також зробила невелику
революцію в справі наповнення «домашніх сторінок». Тепер можливо швидке
створення персоналізованого мережевого інструменту, який отримує контент з
відібраних користувачем RSS-каналів. Така сторінка радикально відрізняється від
традиційного «хоумпейджа» епохи Web 1.0.
Історія RSS важка і звивиста. Перші
кроки RSS пов'язані з Netscape Communications. Технологія називалася тоді RDF
Site Summary, відрізнялася складним пристроєм і служила для автоматизованого
створення інтернет-порталів компаній. Незабаром Netscape створила більш просту
і зручну версію, тепер вже під ім'ям Rich Site Summary. Через деякий час
Netscape згорнула свої портальні проекти і втратила інтерес до RSS, а сам
формат отримав відкриту версію. Технологія, як кажуть, пішла в маси і стала
активно застосовуватися багатьма мережевими проектами.
Прапор підхопили нові гравці. Фірма
UserLand Software застосувала цей формат у блогах, в черговий раз змінивши розшифровку
RSS - Really Simple Syndication. Паралельно розробкою своєї версії RSS
зайнялася вільна група RSS-DEV. Через появу кількох розробників в стані RSS
деякий час панувала формений плутанина. Досить сказати, що RSS 1.0 і 2.0 - це
не послідовні версії однієї технології, а різні формати від різних творців.
Вихід з цієї ситуації спробувала знайти робоча група IETF, що розробила
загальний нейтральний формат, який спочатку називався Echo, а потім, мабуть,
щоб не порушувати традицію, що склалася, був також перейменовано - в Atom. Роль
лісника, прогнати всіх з хатинки, багато в чому зіграли програмісти, які додали
в сучасні RSS-агрегатори підтримку всіх існуючих RSS-форматів. Внутрішній
устрій RSS досить нескладна. На сайті створюється RSS-канал, який є періодично обновлюваний
і відформатований відповідно до специфікації XML-документ. Структура його
традиційна - загальний заголовок та опис окремих елементів стрічки з
посиланнями, точною датою відновлення і деяким допоміжним кодом. При першому
далеке знайомство навіть дивно стає: що ж тут ділити щось було кілька років?
Теги - Ключові слова, що описують даний об'єкт, або відносять його до
якої-небудь категорії. Це свого роду мітки, які присвоюються об'єкту, щоб
визначити його місце серед інших об'єктів. З поняттям міток тісно пов'язане
поняття фолксономії - терміну, про який широко заговорили саме у зв'язку із
зростанням сервісів Веб 2.0, таких як Flickr, del.icio.us, і, надалі, Wink.
Епоха Web 2.0 принесла зміни і в
таку респектабельну і усталену сферу, як індексація мережевих даних. У Web 1.0
діяли дві головні моделі індексування. При формуванні баз даних та деяких
веб-каталогів команда фахівців привласнювала документам ключові слова або
рубрики із заздалегідь складеного для даної предметної області словника-тезауруса.
При високій якості результату цей спосіб є повільним, трудомістким і дорогим.
Існує й інша модель, при якій універсальні інтернет-пошукачі автоматично
аналізують тексти веб-сторінок, виявляючи за допомогою досить складних
алгоритмів і зберігаючи в своїй базі даних пошуковий образ документа.
Високоефективний при індексуванні текстових документів, цей спосіб різко
втрачає свій ККД при роботі, наприклад, із зображеннями. У хід тоді йдуть
непрямі ознаки: імена файлів картинок, заповнені веб-майстром ALT-теги, аналіз
тексту самої веб-сторінки та інші речі, за допомогою яких пошуковій системі
доводиться «вгадувати» вміст зображення.
У Web 2.0 запропонований третій
підхід: користувачі-автори колективного ресурсу самі присвоюють завантажуваних
на сервер документам ключові слова - теги. Вони можуть бути сформульовані у
довільній формі, причому один документ може супроводжуватися безліччю тегів -
природно, у межах розумного. Такий спосіб індексації був влучно названий
«фолксономією» (folksonomy), що підкреслює його «народність» і відкритість для
всіх. У цій моделі у ключових слів з'явилося нове вимірювання, недоступне
традиційним «машинним» індексаторами, - асоціативність. Теги також дозволили
реалізувати в соціальних програмах рекомендаційні функції. Тепер стало набагато
простіше знаходити однодумців і матеріали по темам - системі досить
відслідковувати контент різних користувачів, позначений однаковими тегами, і
відправляти передплатникам повідомлення про оновлення. Не варто забувати і про
те, що користувацькі теги стають безцінними відомостями для вдосконалення
алгоритмів пошуку. Цим, наприклад, активно користується Yahoo!. Дуже зручним
засобом візуалізації популярності тих чи інших ключових слів стали хмари тегів,
в яких шрифт, колір або розмір тексту залежить від частоти використання
конкретного тега в цій спільноті. Однак теги не є панацеєю від усіх бід
систематизації мережевого контенту. Далеко не всім вистачає часу і терпіння на
якісний опис своїх численних файлів, до того ж погляди користувачів на те, що є
найбільш важливим і цікавим в одному і тому ж документі, можуть досить сильно
відрізнятися.
Веб-служби
- це програми, доступ до яких здійснюється через Веб (протокол HTTP), а обмін
даними відбувається у форматі XML, JSON, REST. Веб-служби є платформо
незалежними, пн. інструменти для роботи
з HTTP і XML присутні у всіх сучасних мовах програмування. Перебування на
серверах компанії творця, Веб-служби, дозволяє завжди надавати користувачеві
найпізніші версії даних, не змушуючи піклуватися про необхідних оновлення та
обчислювальних потужностях. На відміну від звичайних динамічних бібліотек,
такий підхід має ряд плюсів:
1)
Веб-служба знаходиться на серверах компанії, яка її створила. Тому в будь-який
момент користувачеві доступна найсвіжіша версія даних і йому не доводиться
піклуватися про оновлення та обчислювальних потужностях, необхідних для
виконання операції.
2)
Інструменти для роботи з HTTP і XML є в будь-якому сучасному мові
програмування, тому веб-служби переходять в розряд платформо незалежних. XML
(eXtensible Markup Language) - мова розмітки даних. Він являє собою звід
загальних синтаксичних правил, що робить його істотно краще html.
Веб-синдикація - одночасне поширення інформації в тому числі аудіо-і відео-на
різні сторінки або web-сайти, як правило, з використанням технологій RSS або
Atom. Принцип полягає в поширенні заголовків матеріалів та посилання на них
(наприклад, останні повідомлення форумів, і т. п.). Спочатку ця технологія
використовувалася на новинних ресурсах і в блогах, але поступово сфера
застосування розширилася.
Чистий
HTML.
Цілком очевидно, що HTML не може забезпечити такої зручності користувача, як
будь-яка з перерахованих вище технологій, засновані на HTML інтерфейси в
довгостроковій перспективі як і раніше будуть відігравати важливу роль. Ніяка
інша технологія не дозволить додатком бути доступним для такого великого числа
користувачів, як чистий HTML. У результаті багато додатків, як і раніше будуть
надавати такі інтерфейси ще багато років.
Використання
сервісів Web
2.0
Класифікація соціальних сервісів
(мережевого програмного забезпечення, що підтримує групові взаємодії). Наведемо
описи основних функціональних особливостей сервісів.
1.
Спільний пошук інформації
2.
Спільне зберігання закладок. Це
продовження і логічний розвиток ідеї закладок (посилань на вибрані сайти) в
«Вибраному» браузера. На відміну від таких закладок, соціальні закладки
зберігаються не на комп'ютері користувача, а на сервері в Інтернеті. Переваги
такого походу: доступ до своєї колекції «Вибраного» з будь-якого комп'ютера,
підключеного до Інтернету; можливість поділитися своїми закладками з іншими
користувачами; закладки можна систематизувати за допомогою категорій або міток
(http://delicious.com , http://bobrdobr.ru , http://memori.ru
)
3.
Спільне зберігання мультимедійних файлів.
Фотохостинг. Існують сайти, що дозволяють публікувати будь-які зображення
(напр., цифрові фотографії) в Інтернет. Фотохостинги служать для розміщення,
зберігання та демонстрації зображень іншим користувачам Мережі. Це зручний
засіб демонстрації фотографій. При розміщенні на фотохостингу кожному фото
присвоюється унікальний адресу. Автор знімка може легко поділитися
гіперпосиланням, що веде на фотографію, з будь-якою людиною, що має доступ в
Інтернет, а також розмістити її на своєму сайті. (Http://flickr.com
, http://www.panoramio.com , http://flamber.ru , http://picasaweb.google.com ).
Відеохостинг. Сайт, що дозволяє завантажувати і переглядати відео в браузері
через спеціальний Flash-плеєр (Http://youtube.com
, http://www.teachertube.com ).
4.
Створення
та редагування документів. Онлайн-офіс може бути доступний з
будь-якого комп'ютера, у якого є доступ в Інтернет, незалежно від того, яку
операційну систему він використовує. Це дозволяє людям працювати разом по
всьому світу і в будь-який час, що веде до створення міжнародних віртуальних
команд для спільної роботи над проектами. Можна спільно створювати або взаємно
редагувати найрізноманітніші документи (див. список з адресами сервісів,
призначених для спільного редагування). Презентації (http://scratch.mit.edu , http://slideshare.net , http://www.alice.org , http://zoho.com
, http://docs.google.com). Текстові
документи (http://www.scribd.com, http://docs.google.com)
5.
Блог - сайт, основний вміст якого -
регулярно додаються авторські записи, зображення. Для блогів характерні недовгі
записи тимчасової значимості, відсортовані у зворотному хронологічному порядку
(останній запис зверху). Відмінності блогу від традиційного щоденника
обумовлюються середовищем: блоги зазвичай публічні і передбачають сторонніх
читачів, які можуть вступити в публічну полеміку з автором (у відгуках до
блог-запису або своїх блогах).
6.
Ві́кі
—
це веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє
користувачам змінювати самостійно вміст сторінок через браузер, використовуючи
спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту. Найбільший і
найвідоміший вікі-сайт - Вікіпедія. Ві́кі характеризується наступними ознаками:
• можливість багаторазово правити
текст за допомогою самої вікі-середовища (сайту), без застосування особливих
пристосувань на стороні редактора;
• особлива мова розмітки - так
звана вікі-розмітка, яка дозволяє легко і швидко розмічати в тексті структурні
елементи та гіперпосилання, форматувати та оформлювати окремі елементи;
• облік змін (версій) сторінок:
можливість порівняння редакцій та відновлення попередніх; прояв змін відразу
після їх внесення;
• безліч авторів: вікі можуть
правити всі відвідувачі сайту
7.
Діаграма зв'язків (від англ. Mind maps -
інтелект-карта, карта пам'яті, карта розуму). Це спосіб зображення процесу загального
системного мислення за допомогою схем. Може розглядатися як зручна техніка
альтернативної запису. Діаграма зв'язків реалізується у вигляді деревоподібної
схеми, на якій зображені слова, ідеї, завдання або інші поняття, пов'язані
гілками, що відходять від центрального поняття або ідеї. В основі цієї техніки
лежить принцип «радіантних мислення», що відноситься до асоціативних розумових
процесів, відправною точкою або точкою докладання яких є центральний об'єкт.
Діаграми зв'язків використовуються для створення, візуалізації, структуризації
і класифікації ідей, а також як засіб для навчання, організації, рішення задач,
прийняття рішень, при написанні статей.
8.
Соціальні мережі - сайти з можливістю
вказати яку-небудь інформацію про себе (дату народження, школу, вуз, улюблені
заняття та інше), за якою сторінку користувача зможуть знайти інші учасники
мережі. Одна із звичайних рис соціальних мереж - система «друзів» і «груп».
Соціальні мережі призначені для вибудовування онлайн-спільнот людей, об'єднаних
якою-небудь діяльністю (інтересами) і зацікавлених у її розповсюдженні.
(Http://www.facebook.com
, http://odnoklassniki.ru
,
http://vkontakte.ru , http://www.linkedin.com , https://plus.google.com , ).
9.
Мешап - це веб-додатки, що поєднують
дані з декількох джерел в один інтегрований інструмент: географічні (http://wikimapia.org , http://sketchup.google.com , http://www.unype.com , http:/
/ earthify.org);фотографічні (http://www.locr.com
, http://www.netvides.com ).
